Батьківська сторінка

1. Батьки виконують місію носіїв життєвого оптимізму, гарантія безпеки і благополуччя дитини.Формують позитивне світосприймання.

2. Попри сумні і незбагненні події сьогодення та інші колізії дорослого життя створюють у родині спокійну світлу атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.

3. Поводяться розважливо, гасять власні пристрасті. 

4. Малюють дитині світ не чорно-білим, а різнобарвним, розкриваючи філософію життя.

5. Виховують повагу до інших людей, толерантність і терплячість до кожного. Вчасть засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії. Самі в житті подають такий приклад.

6. Формують дружні взаємини між дітьми, згуртовують їх у спільних справах, не протиставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша.

7. Запобігають виникнення конфліктів.

8. Як би не кипіла душа болем, огидою, зневагою, не проявляють при дитині бурхливих емоцій, які (особливо негативні) руйнують її внутрішній світ. Не виправдовують насилля. Не ведуть дискусій, зокрема й політичних у присутності дошкільнят.

9. Обмежують та пом`якшують негативну інформацію, що доходить до дітей. Але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).

10. Не залишають дитину наодинці з сильними враженнями, оскільки малята незрозуміле додумують і можуть нафантазувати срахіття більш стресогенні за реальність. Заспокоюють і підбадьорюють малюка.

11. Дорослі враховують, що реакція дошкільнят на стресогенні ситуації може бути віддалена у часі. Дитина може страждати непомітно для дорослих. Здається, подія не справила на неї сильного враження, а стрес починає розвиватися. Найтяжчі дитячі стреси часто не проявляються ззовні.

12. Якщо дитина прилучена до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Творця, то батьки вчать її обирати духовні цінності та плекати в собі добрі почуття. А негативні емоції, що виникають, знімати молитвою, в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.

                                                                                             

           Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою  та гарантом його гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: “як виховувати?”, “як привчити дитину до дисциплінованості?”, “чи треба карати за провину?”. На жаль, іноді  батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься “домашнім насильством”.

          Насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносить йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”, розділ І, ст.1).                                                                                          

                                            Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок!      

          Отже, перш ніж карати дитину “за щось”, “для чогось”, зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.

                                                                                Сім’я має бути простором без насилля! 

---

            

                                                                                                     Шановні батьки!                   

                                                                          Про екологічне виховання дітей дошкільного віку.                   
          Дитя людське — дитя Землі. Народжуючись, воно починає життя у нерозривному зв'язку з усім розмаїтим світом: рослинами, тваринами, повітрям, ґрунтом, водою, камінням. І так важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.
        Природа — це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів.
       Дітям потрібно подавати знання, які спонукали б пізнати навколишнє, у доступній для них формі. Ці знання повинні впливати і на пізнавальні процеси.
      Мета екологічної освіти і виховання дошкільників — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.
                           Основні завдання екологічної освіти дошкільнят:
1. Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.
2. Розвиток уявлень про взаємозв'язки у природі.
3. Засвоєння елементів екологічної культури.
4. Засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до
природного оточення.
5. Виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про
рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.
6. Стимулювання допитливості та зацікавленість у пізнанні природи.
7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.
8. Формування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного
здоров’я та здоров'я інших людей.
                         Основні завдання екологічного виховання дошкільнят
Навчити дітей бачити взаємозв'язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.
Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов'язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.
Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.
Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.
Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.
В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.
Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об'єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам'яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.
                                            Завдання екологічної освіти дошкільників:
1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість ґрунту) та взаємозв'язки і залежності, які виступають в ній при їх наявності.
2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини - трави, кущі, дерева; тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.
3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі
(гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).
4. Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.
5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне, турботливе ставлення людей до природи.
6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ у народній творчості (народні прислів'я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір'я, пісні).