Консультпункт

 

Привчаймо дітей до порядку змалечку

Ваша дитина не надто полюбляє прибирати після себе іграшки, а наприкінці дня дитяча кімната нагадує іграшковий склад? Отже, час долучати до прибирання і самого дошкільника. Пропонуємо вам кілька дієвих порад, що дадуть змогу перетворити прибирання іграшок на корисне й захопливе заняття для дітей.
  • Організуйте прибирання у формі захопливої гри, за правилами якої дитина має зібрати іграшки, наприклад, до дзвінка будильника. Чи запропонуйте їй стати супергероєм, чиє секретне завдання — звільнити фантастичний світ від іграшок.
  •  У жодному разі не змушуйте дитину складати іграшки, пригрозивши тим, чого в результаті не виконаєте (наприклад, що інакше викинете іграшки).
  •  Заохочуйте дитину за її старання, навіть якщо вона просто допомагає вам збирати іграшки, а не робить це самостійно.

Пам’ятка для тата (за Шалвою Амонашвілі)

              Чимало чоловіків плутають виховання дітей з вихованням вояків спецназу, і тоді згадуються такі слова, як «жорсткість», «твердість», «організованість». Спробуйте навчитися виховувати дітей любов’ю!

Для Вашої дитини Тато — ідеал, досконала людина. Це надихає і дарує відчуття ейфорії, але й накладає певні зобов’язання. Адже всі Ваші дії, слова дитина приймає як взірець. Тепер за Вами стежить пара уважних і захоплених оченят. Ваша дитина не прогавить нічого. Дивлячись на Вас, вона робить висновки, що добре, а що — погано. Тому стежте за своїми діями. Забороняєте довго дивитися телевізор — обмежте й себе у перегляді телепередач, інакше дитина Вас не зрозуміє. Важливо усвідомити, що ліпше чинити правильно, а не говорити правильні слова.

Діти дуже допитливі, тому якщо Ви випадково знайшли на столі купку деталей від телевізійного пульта чи улюбленого мобільника, не поспішайте кричати й вичитувати, постарайтеся зрозуміти: дитина не хотіла зламати річ, їй просто хотілося дізнатися, як там усе влаштовано. Тож посадіть юного техніка і терпляче йому поясніть, що деякі речі не можна брати, хоча й дуже хочеться. Покажіть, що Ви дуже засмучені вчинком дитини. Надалі вона добре подумає, перш ніж зробити щось таке, що засмутить Тата. Це ліпше, ніж «Марш до кутка!», бо не можна карати за допитливість. Не забувайте хвалити дитину за виправлені помилки. Справедливість спрямує всі Ваші ніжні почуття до єдиної мети — виховати дитину гармонійною, повноцінною, щасливою.

Щасти Вам, шановні Татусі!


Що таке підготовка дитини до школи? 
Деякі батьки вважають, що підготовка до школи - це вміння читати і рахувати. Це не зовсім так. Як ви вважаєте, хто з дітей буде відчувати себе впевненіше у школі : той, хто знає букви і цифри, чи той, хто вміє дружити, висловлювати свої думки, кому цікаво пізнавати щось нове і цікаве? Хто частіше буде ходити до школи і не хворіти - той, хто просиджує багато годин у день в кімнаті, чи той, хто рухається і грає на свіжому повітрі ?
Підготувити дитину до школи - це допомогти їй розвинути наступні якості : бажання вчитися і пізнавати нове, вміння орієнтуватися в оточуючому середовищі, вміння дружити і бути фізично активним. 
Бажання вчитися і пізнавати нове виникає тоді, коли ви робите разом з дитиною щось цікаве для нього, заохочуєте дитину , та підтримуєте інтерес до довкілля.

      Наприклад, цікавиться дівчинка кіньми. Мама, помітивши це , веде дочку на іподром, знаходить фільми і мультики про коней і купує маленькую іграшку поні с красивою гривою. Дитина задовольнила свою цікавість та отримала від мами сигнал – пізнавати щось новеньке – це важливо. Такий стиль спілкування з дитиною підтримує природний потяг до пізнання. 

Знання про довкілля.
Знання про довкілля – це інформація про те, що оточує дитину: люди, тварини, машини, природні явища. Один із найкращих варіантів знайомити дитину з довкіллям – обговорити все побачене, почуте. Створюйте ситуацію діалогу, запрошуйте малюка висловити свою думку, настрій, спостереження. Наприклад, якщо дитина побувала у гостях у бабусі, обов′язково розпитайте, що там було. Що бабуся робила? Який у неї був настрій? У чому була одягнена? Чим пригощала улюбленого онука чи онучку? Тобто, запитаннями ви допомагаєте дитині, формуєте увагу і паралельно розвиваєте зв′язне мовлення.

Вміння дружити, налагоджувати контакти. 
Вміння дружити, налагоджувати контакти дуже необхідне для радісної та успішної адаптації дитини до школи. Як допомогти маляті навчитися цьому? Заохочуйте дитину до знайомств, до бажання завести розмову чи підтримати її. Пам′ятайте, що вміння легко завести розмову – це ознака впевненої у собі людини. Дуже важливі дружні зв′язки. Необхідно добре, з повагою ставитись до друзів вашої дитини, постійно наголошуйте, що дружба, товариськість – це дуже добре і важливо.

Бути фізично активним.
Чудово, якщо ви разом з дитиною багато ходите у справах, на прогулянки. Саме прогулянки формують уявлення про те, що рух – це добре. Але треба пояснити дитині, що необхідно і навчитися відпочивати. Полежте разом з дитиною, послухайте тишу, зробіть масаж перед сном – і ви допоможете вашому малюку відновити сили, зняти втому, напругу. 

ЧИ ПОТРІБНИЙ МАЛЮКУ ДИТЯЧИЙ САДОК?

Чи потрібен малюку дитячий садок? Що він дає дитині?
З якого віку краще віддати свою дитину до дитячого садка?

Давайте спробуємо розглянути цю проблему з точки зору дитячої психології. Малюку корисно відвідувати дошкільний заклад, але підходити до цього питання треба індивідуально. Адже не всіх дітей через фізичні або психологічні причини можна відлучити від мами та домашнього режиму.
Переваги відвідування дитиною дитячого садка.
Перебування дитини в дитячому садку створює умови для розвитку в неї самостійності. В садку малюки значно легше та простіше засвоюють навички самообслуговування – вчаться самостійності, вчаться одягатися, дотримуватись особистої гігієни, прибирати за собою. Всіма цими премудрощами діти оволодівають у дитсадівській атмосфері за 3-4 місяці.
У дитячому садку більше часу, ніж вдома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.
Відвідування дитячого садка формує у дитини вміння спілкуватися в колективі, привчає взаємодіяти з іншими дітьми на основі домовленості, врахування загальних інтересів. Ці обставини особливо важливі для єдиних дітей в сім’ї. У процесі дорослішання дошкільники вчаться чекати своєї черги та ділитися тим, що мають. Діти не просто, а встановлюють достатньо тісні відносини.
В умовах дитячого садка зникає «Я – Моє», стає актуальним «наше – загальне». Дитина ділиться іграшками, допомагає одноліткам, якщо вони ще не навчилися, вдягатись, роздягатись, пояснює правила гри тим, хто їх не знає.

 
1. Не намагайтеся зробити з дитини самого себе.
Так не буває, щоб людина однаково добре все знала і уміла. Навіть найдоросліші й мудріші на це не здібні. Ніколи не говоріть фраз, наприклад: «Ось Маша в чотири роки вже читає, а ти?!» або «Я у твої роки на турніку 20 разів віджимався, а ти тюфяк - тюфяком». Зате ваш Вася склеює паперові кораблики, «перший» у математиці і так далі. Думаю, знайдеться хоч одна справа з якою він справляється краще за інших. Так похваліть його за те, що він знає і вміє, і ніколи не лайте за те, що уміють інші!
2. Ніколи не порівнюйте вголос дитяти з іншими дітьми.
Сприймайте розповідь про успіхи чужих дітей як просто інформацію. Адже вас самих повідомлення про те, що президент Уганди (ваш ровесник, між іншим) нагороджений черговим орденом, не переповнює соромом і образою? Якщо розмова про те, що «Мишко з другого під'їзду класно грає на скрипці», відбувається в присутності вашого дитяти, а вам у відповідь нахвалятися нічим - краще все що-небудь скажіть. Наприклад: «А мій Петько плюватися далі всіх вміє». І хай всі дивляться на вас круглими очима. Важливо, щоб Петько знав: ви любите його таким, який він є! 
3. Перестаньте шантажувати.
Назавжди виключіть зі свого словника такі фрази: «От я старалася, а ти...», «Я тут лежу, хворію, а ти...», «Я тебе ростила, а ти...» і тому подібне. Це, громадяни-батьки на мові кримінального кодексу називається «шантаж». Найнечесніша зі всіх спроб засудити. І найнеефективніша. Знаєте, що відповідають на подібні фрази  99  відсотків дітей? «А я тебе народжувати мене не просив!»
4. Уникайте свідків.
Якщо дійсно виникає ситуація, що вводить вас у фарбу (малюк нагрубив старому, влаштував істерику в магазині), потрібно твердо і рішуче відвести його з місця події. Відчуття власної гідності властиве не лише дорослим - тому дуже важливе, щоб розмова відбулася без свідків. Після цього спокійно поясніть, чому так робити не можна - це необхідно. Ось тут до речі, призвати малюка до сорому цілком доречно. Адже на певному етапі життя ця емоція грає важливу і корисну роль гальма, який не дозволяє здійснювати погані вчинки.
Головне - не забувати, що у всього має бути своя міра.